ВОНИ Й МИ

Вперше з нашою “елітою” я познайомився в Москві. Тоді я працював в охороні одного чоловіка (у “лічкє”). Команду підібрали добру, саме для охорони. Різниця між “бичками” з виголеними потилицями і нормальними охоронцями (доречі, популярне “тєлохранітєль” там ніхто не вживає) якраз і полягає в тому, що перших наймають, щоб “понти ганяти”, а других, щоб чоловіка вберегти. “Хазяїн” (назвемо його В.С.) - був чоловік в літах. За радянських часів його прізвище можна було зустріти на перших сторінках газет однієї з “братніх республік”, особливо в жовтневі дні. На початку “перестройки” він залишив партію (залишив він її чи ні, насправді не знаю, маю на увазі став займатися бізнесом). А як, звісно, що такі люди не з “лотка” починають, то й вирішував він свої справи, в основному, на Старій Площі. З повагою згадую його - то був справжній хазяїн. За радянськіх часів він обіймав високу посаду, але в комуністічні ідеали не вірив ніколи. Думаю, все, що вело його по життю - це був вродженій інстинкт хазяїна. В нім не було нічого, що разраховувалося б на публіку, він не впивався владою, якої мав вдосталь, не був скупим, але й грошима не сипав. Просто, спокійно дивився в очі тим, хто жадав спіймати його погляд, і з тим же спокоєм він дивився в очі своїм ворогам. Мужчина.

Йшов час. Я робив свою роботу, він свою. І от, якось по дорозі додому, він зненацька спитав мене: “Ти хахол?”. “Ні. Я – українець”. “А я хахол”, - незвично м’яко сказв він. З виразом обличчя, котрий у маргєлівців називається “бодрий дєсантний оскал” я повторив: “А я - українець”. От така розмова сталася між нами, та тільки після тої розмови, я не тільки не втратив місця, а й наші відносини змінилися. Між нами ніколи не було зайвих слів, але з того часу я був присутнім майже на всіх його перемовах. В тім не було абсолютно ніякої необхідності. Я тоді не розумів нащо він це робить. Зараз, здається, розумію. Я бачив відомих людей, які вранці виступали по телебаченню, а ввечері підходили “до ручки”, службовців і артистів, політиків і бандитів, бізнесменів і генералів, депутатів і просто шахраїв. Я бачив, як вирішують вони свої справи. Море нечистоти. Тоді, я щойно пройшов з іншого світу - зовсім ще недавно я бачив людей, які могли віддати життя своє за товариша, а тут весь простір заповнювався тими, хто легко міг забрати чуже життя тільки заради грошей. Через якийсь час всі ці “обличчя” злилися в моїй свідомості в суцільне “кишло”. Я бачив світ вивернутий назовні - той тип особистості, який в творінні Маргєлова розтоптувався ще в зародку, тут буяв у всій своїй красі. На перший погляд, вони були всі різні, але було щось невловиме, що єднало їх. І тільки через час, випадок з одним попом допоміг мені розібратися в цім. Цей чоловік привернув мою увагу, коли наша “двійка”5 зупинилася на перхресті біля 3-х Вокзалів. Ще до того, як ми загальмували на “червоний”, я помітив хлопчину, що стовбичив на обочині. Високий, модно і охайно одягнутий, і тільки одна не звичайна деталь привертала увагу – на грудях у нього була дешева репродукція ікони Володимирської Божої Матері, неохайно прив’язана якимось шнурком. Коли ми зупинились, він впевнено обігнув нашy другу машину, що прикривала нам правий борт, і підійшов прямо до вікна де сидів В.С. Його губи шевелились, проте слів не було чути. “Дай єму” – простягнув нову 50 рубльову купюру В.С. Скло поповзло вниз і стало чути плутані слова – “...да святіцца імя твайо, да пріддьот царства твайо, да святіцца імя твайо, да пріддьот царства твайо....”. Я сунув йому папірець, але він продовжував свій речетатив. Ще одна купюра впала йому в руки. Обірвавши свій “отче наш” на півслові, хлопчина почимчикував до нашого Cherokeе. Проте, довго там не затримався. Досить легко можна уявити, що могли сказати йому наші хлопці. І тут озвався наш бородатий “пасажир” – він благословляв “дающую руку”! Це був, такий собі, огрядний попик з вимовою, яка видавала поморське походження. Ситуація була настільки кумедна, що я не втримався, щоб не глянути на нього. І диво дивне – я побачив, що обличчя «жебрака» і цього попа схожі. Та не це вражало. Колись я вже бачив точнісінько такі ж самі лукаві очі. Декілька років тому, у ПМП. Туди, мене, нашвидкоруч забинтованого, притягнув на собі молоденький лейтинант. «Держись землячок. Ще на Псел з тобою з'їздимо» - нащось все приказував він дорогою. Так от, про очі - я лежав на підлозі, скорчившись на плащ-палатці, і бачив немиті пальці ніг, тих хто стояв наді мною. Вже зняли ремінь (десантні ремні дуже цінувалися, бо виготоблялися зі шкіри, всі ж інші мали «дерев'яні»), і питали мене про щось. Я не міг зрозуміти, бо кращий світ уже чекав на мене. Тоді, вони просто почали срягувати з мене чоботи. Новенькі – тільки но поміняв. Я не чинив ніякого спротиву – мені було вже всеодно. Рівнодушно дивився я, як вони нишпорять по моїх кешенях, як відкривають конверта з материним листом - «Ат баби. Па почерку віжу». «Всьо. Пустой» - закінчили вони. То був рід щурів. «Пріколи» - називали їх в військах. Не так, щоб краснокнижна, але й не дуже розповсюджена на тих «курортах» порода. Ці щурі мабуть чимось провинилися перед Богом, бо не потрапили у ті місця, де вони звичайно в'ють собі гнізда – поближче до папок і мамок (а то й зовсім мимо...), а вимушені були тяжко трудитися писарями і кухарями при штабах, а потім, під дємбіль, за гроші, виручені від проданої тушонки, купляти «нагороди Родіни», щоб було чим бряжчати, виступаючи в ролі клоунів в парку Горького на 2-ге серпня. Та не біда в тих пацюках, що стали клоунами, а саме в тих, які прагнули «досконалості» - пішли у владу. Тут я бачив їх у велічезній кількості. Видно дійсно Бог почув те попикове «благословенне слово», бо зглянувся на його сусіду – я просто ясно побачив, що це все одна порода - ті «пріколи» з ПМП і цей попик та і все це кишло високопоставленних лярв. Так, саме поставленних, бо майже ніхто з них не мав нічого такого, щоб дозволяло їм стати над іншими. Люди ці потрапляли нагору зовсім іншини шляхами. Гідними шляхів цих були і їх вчинки - було тут багато “героїв”, що зводили свої рахунки чужими руками - я тут бачив чудеса жорстокості слабих людей. Повірте мені, сильні люди на таку жорстокість не здатні. Терлись тут і ті хто день і ніч мучився думкою, як краще застосувати народне добро. Навіть були й ті, що повторили «духовні подвиги» одного з праотців своїх: саме того, що мужньо підкладував свою жінку під фараона, та інших можновладців, від чого бідній Савваоф прів з роботи, вигадуючи різні біди на голови того ж таки фараона & Со. Відтоді, як той випадок з попиком сподвиг мене на таке узагальнення, я став задумуватися над питанням – чому вся еліта складається з слабих людей? Так, саме слабих, бо на той час я уже виніс із служби в армії розуміння ЗАКОНУ СИЛИ. Армія пропустила нас через сито – там, кожен став тим, ким був народжений. Слабі – ламалися, сильні – загартовувались. Там поважали не за слова, а за вчинки, там не можливо було набити собі ціну, бо все сказане швидко піддавалося перевірці, там протягнути руку допомоги дуже часто означало - поступитися власними інтересами, а підлі вчинки, дуже часто, знаходили гідну винагороду. На цій базі і створювалася своя ієрархія. Якщо хочете - еліта. Ввійти до цієї еліти було дуже важко, а бути викинутим з неї було дуже легко. Ніякі зірочки і лички не були перепусткою, тільки реальні якості, підтверджені вчинками, дозволяли зайняти там своє місце. Широкі плечі, також не гарантували місця на горі, хоча, достеменно, у того, хто мав завузькі, ніяких шансів на те не було. Крім здоров’я, потрібні були воля і моральні якості. ЗАКОН СИЛИ був суттєво обмежений ЗАКОНОМ ШЛЯХЕТНОСТІ. Кожен, хто не розумів цього принципу, мав досить великі шанси не повернутись з наступного розвідвиходу. В цій системі завжди кипить життя, там є місце вчинкам, там постійно йде селекція. В основу цієї системи закладено прагнення досконалості, і якби не специфічні задачі, для яких створені такі підрозділи, то можна було б сказати, що то і є сама досконалість. Така система неодмінно витворює нове, і це нове завжди досконаліше за те, що передувало йому.То все казано про маргєлівську систему. А що ж я побачив серед іншої еліти? Я бачив, що ця порода настільки слаба, що вона б не мала ніяких шансів вижити, якби штучно не відгородилася від конкуренції. Тільки збудувавши навколо себе стіну з законів, кодексів, правил пиасаних і не писаних, телефонного права і т.д. – вони можуть почувати себе більш-менш безпечно. На противагу “маргєлівській”, вони збудували іншу систему. В її основу закладено – нищення всього, що здатне до зросту, всього, що хоч якось піднімається над загальним рівнем, здатне показати фізичну, духовну, моральну непересічність. Це “творіння” прагне законсервувати все слабе, немічне і виродкове. Я бачив, що творці (вірніше “користувачі”) цієї системи, не маючи благородства, зовсім не поважали законів. Ні людських ні Божих. Вони збудували “реальність”, яка держиться на підпорках правил і законів, єдина правдива задача яких – видурити собі місце у іншої, сильнішої за них, породи. Ця система в корені своєму дегенеративна, бо це система слабих людей, що жмуться до кучі. З логіки задач, які ставить перед собою така машинерія, випливають і критерії добору людей для верхнього її рівня. Тому, міністром повинна бути саме така людина, яка не користується повагою серед підлеглих, а “дуполиз” буде завжди в ціні. Ця система відкриває “зелений коридор” всьому найпідлішому, що є у суспільстві, бо не допускає добору за здоровими критеріями і здібностями, не допускає прямих зіткнень, не допускає випробування сили, замінивши все те на “боротьбу під килимом”. Вона “жаліє” всіх, вводячи у суспільство СЛАБІСТЬ, як норму. Результати такої “жалості” бачимо сьогодні – коли Вітчизна наша може бути продана будь-кому.

Для більш повної характеристики цієї фабрики дегенерації, слід згадати важливу її складову – культ СТРАХУ. Сама вирісши зі СТРАХУ, ця система відвела йому гідне місце в своїй “світобудові”. Коли вона існує в “чистому” вигляді - вона просто насаджує СТРАХ. В “ліберальні” ж часи, вона зберігає свої здобутки - якщо прямо не нав’язує СТРАХ, то завжди дає йому зачіпки і виправдання. Так, вона завжди має на поготові довжелезний список “високоморальних” виправдань СЛАБОСТІ, які, за правилами цієї підлої гри, будуть сприйняті суспільством. І тоді наш smart guy з “чистою совістю” каже собі: “Я не захистив її, тому, що вони нічого такого їй не робили. То були тільки слова. Та й вв’язуватися було не розумно бо їх було троє (четверо, п’яреро, шестеро ....)”. Ця система культивує цього smart guy. Вона оточує його своєю опікою ще з дитинства. А наскільки глибоко це сидить у суспільстві, можеш судити сам – чи ти ніколи не чув від своєї матері: «Поступися синку - будь розумнішим». І казано те було саме тоді, коли під маркою “поміркованості” в тебе входив СТРАХ. Ні, мати не хотіла тобі зла, вона хотіла тільки того, щоб ти залишився живим у цій системі. О бідна жінка українська. Ти - найкраще, що ми ще маємо. Ти мрієш все своє життя про Щастя і Любов, але своїми руками вбиваєш все те. Ти заховала свого батька, чоловіка і сина собі під пелену і не можеш зрозуміти чому за тебе вже не може ніхто встати.

Отже, я “відкрив” (в крайньому разі для себе) існування цієї машини. Після цього “відкриття” я не довго палив себе жовччу, відшукуючи нові підлі риси в моїх “оппонентах” і системі самозахисту, створеній ними. Інше питання зайняло тоді мій розум: що спільного мав В.С. з цім “кишлом”? Я бачив, що він був зовсім не такий, як вони. Він був явно вищий за них. Порода настільки була сильно проявлена в нім, що навіть за довгі роки “шліфовки”, вона явно проступала в його вчинках. Тільки задратий вгору правий кутик верхньої губи помітив я тоді, у дзеркалі, на попикове “благословіння”. Те ж саме було й на моєму обличчі. Мені було легко розуміти його – ми були чимось схожі. Не розумів я тільки одного – навіщо йому це все?

Пізніше, я побачив, що В.С. – це я. Я, який став грати за чужими правилами, зрісся з ними. Ціна, заплачена ним за це, була велика – ніхто не любив його: ні його донька, ні його дружина, ні його коханка. Його “друзі” дихали йому в потилицю, і він не довіряв нікому. Я перестав співчувати йому, коли побачив його і своє місце, яке нам відвела система.

“Еліті” потрібен не тільки той smart guy, їй потрібні сміливі і чесні люди. Потрібні спецнази і “лічка”, опери, які чесно роблять свою роботу, їй потрібен навіть цей капітан СБУ, що зараз читає оце “писання”. А хто цей капітан? Ти думаєш, що то такий собі упир? Скоріше за все, того чоловіка привели в КГБ саме його ідеали, любов до Батьківщини, розуміння Обов’язку. Налий собі гранчак, капітане, і попробуй дати собі відповідь, що зробили з твоїми ідеалами, і з тобою, ці люди? СБУшники, “беркутівці”, В.С. – то, дуже часто, сміливі і чесні люди. Система ставить їх Тоді і Туди де вони їй потрібні. Ця система, одного разу ввівши їх у своє русло, бажає бачити їх тільки у вигляді воїнів і завзятих хлопців, і всіми силами старається витіснити їх на периферію, коли вони намагаються знайти інші точки прикладення активності.

Невдовзі, стався випадок, якому тоді я не надав ніякого значення, а зараз я сприймаю його, як откровення. Я застав інтимну сцену в одній з “бань”, куди ми приїхали з В.С. Я робив свою роботу, оглядаючи приміщення. В одній з кімнат, якась напівп’яна миршава тушка пробувала мені щось пояснити. Впевнившись, що в цій кімнаті все чисто, і не маючи часу слухати п’яні теревені, відкрив двері до іншої. Там я застав дівчину – то була справжня красуня: довге волосся природної блондинки і породиста стать. Над нею ж скарючилась якась потвора: стареча шкіра в розтяжках, лиса голова з червоною маківкою, перстень з якимось великим каменем на мизинці з’їхав набік, конвульсівні рухи, сало, яке тряслося від кожного зіткнення плоті. Більш неприродного сполучення я ніколи в житті не бачив. Тоді була - огида. Тепер я розумію – ЦЯ “ЕЛІТА” МАЄ БУТИ УСУНУТА.

Частина друга.

ЇХНЄ

Суспільство складається з 3-x частин:

1. Це крайня проява людської природи. Сюди входять люди ідеалістичні, здатні до творчості і самопожертви заради високого - це еволюційний авангард. Тут народжуються всі ідеї і шляхетні пориви. Тут можна зустріти різномаїття характерів, але є одне, що єднає їх - ці люди здатні жертвувати власним заради суспільного. Через цю верству реалізується адаптивна функція популяції.

2. На іншому полюсі сконцентрованa темна сила - люди брехливі і лукаві, корисливі, малодушні, підлі і переконані в правоті власного гріху. Ця частина нутром чує інший полюс - ненавидить і боїться його, при кожній нагоді нищить все вище. Проте, обидва ці полюси, концентруючи в собі сили у «чистому» виді, чисельно аж ніяк не можуть порівнятися з «серединою» - 3-ю складовою суспільства.

3.Тут, стихія не така сильна, як на полюсах. Це і є нормальні люди. В боротьбі, вони ніколи не проявлять такої твердості і завзятості, які ми можемо зустріти на «полюсах». Самою природою вони призначені на те, щоб їх вели. У цiх нормальних людей нема вибору – «полюси» б'ються саме за них. Чия візьме – за тим вони і підуть. Саме ці, нормальні люди, досить просто можуть охреститися і зректися віри. Саме їх руками було нищено найбільше зло у світі, і їх же руками це зло було повернуто. То - нормальні люди. Не треба презирства - то природа.

Це говорено про соціальну структуру виду. Проте, вид має і біологічну структуру. Уже давно визнана, і не тiльки в природничих науках, наступна модель: найбільш прогресивною, в еволюційному плані, є 2-х статева система організації виду. Мовою кібернетики, система (біологічний вид) складається з 2-х підсестем (статей). Кожна з ціх підсистем відповідає за реалізацію певної функції. «Чоловіча підсистема» відповідає за адаптивну функцію. Ця функція «чоловічої» статі реалізується на всіх рівнях організації виду. Приміром, на молекулярному рівні, саме через «чоловічу частину» в генофонд «вводиться» найбільша кількість мутацій. На більш високому рівні організації ми бачимо явні, конститутивні, відмінності в поведінці статей, зокрема, пошукова активність завжди більша у самців, вони агресивні і т.д.. Все нове приходить через самців, «жіночій» же частині відведена не менш важлива функція - закріпити в генофонді набуті чоловіками прогресивні риси і відсіяти непотріб. Задача жінки – прийняти оптимальне рішення : вибрати чоловіка, який би мав найбільшу кількість позитивних і найменшу кількість негативних рис, народити від нього дітей. Цім функціям відповідають морфологічні особливості будови тіла а також психіки обох статей. Складовою частиною адаптивної функції є збереження і розширення ареалу (території), тому чоловік завжди агресивніший, його психіка розрахована на прямі зіткнення з конкурентами, доля того, що називається хитрістю в його свідомості менша, бо хитрість дає переваги тільки за дуже специфічних умов, і саме ж з цієї причини, не має шансів закріпитися, як домінанта, в поведінці популяції.

Ви можете називати мене циніком, чи ще як там вам заманеться, але те, про що я кажу, існує. Є єдино можливий і вірний шлях того, як все має бути, а все, що відходить від цього шляху, нещадно нищиться самою природою. Це одна з частин задуму Божого.

Проте, я пишу тут не статтю з еволюційного вчення, а про наші українські справи. Давайте вдамося до деякого аналізу, взявши за основу 2-і вищеназвані моделі.

В Україні ми маємо такий стан речей (беруться до уваги тільки довготривалі процесси):

1.      популяція зменшується;

2.      ареал популяціі звужується;

3.       якість популяціі погіршується (здоров'я фізине і духовне);

4.      популяція, явно, не здатна конкурувати з іншими (в сьогоднішніх реаліях).

Все вищеназване є наслідком недостатньої реалізації адаптивної функції нації. І вина за це лежить виключно на чоловіках. Жінки в цьому процессі грають лиш опосередковану роль.

ВОРОГ направив основні зусилля на підрив еліти, отже адаптивної сили нації. Це основний його стратегічний напрямок. Тільки цiм шляхом він може досягти мети. Стосовно ж техніки і тактичних рішень, за допомогою яких реалізується ця стратегічна лінія, можемо вказати наступний комплекс заходів:

1.Фізичне знищення найактивнішої частини популяції (без коментарів).

2. Викликати параліч волі в уцілілої частини еліти. Це досягається впровадженням в життя магічної формули: Інтеллiгенція повинна боротися виключно духовною зброєю, а Армія повинна бути поза політикою. Звісно, за цією формулою нічого не стоїть, але діє вона магічно. Та й достають її час від часу на світ Божий тільки з тактичних міркувань.

3. Зменшення репродукції еліти. Це досягається за рахунок нав'язування світогляду, який веде популяцію до виродження. Тут, все, що веде до виродження називається хорошим і добрим, а все, що хоч якось противиться цьому – злим. В даному разі маємо діло з “комплексом”, що складається з 2-х частин:

А. Жіночій частині суспільства нав’язується дегенеративний стереотип мужчини, як позитивний. Оскільки природний добір не діє, то добір на рівні селекціі чоловіків жінками грає ключову роль в закріпленні тієї чи іншоі частини генофонду в популяції. Саме цім шляхом дегенерати і пролазять в МАЙБУТНЄ.

Б. Пропаганда всіх видів виродження серед чоловічої частини суспільства (зниження особистих і суспільних стандартів, розмивання поняття “норми” і відмінностей між статями, штучне усунення конкуренції, протягування у суспільну свідомість боягузства під маркою “поміркованості”, безвідповідальності під маркою “суспільної необхідності” і т.д.)

5. Закріплення цього виродкового світогляду у структурі суспільства (створення нових «екологічних ніш» для груп і рухів, напрямків суспільної думки – основною задачею яких є підрив здорових засад суспільства, ДЕЗОРГАНІЗАЦІЯ І ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ ЕЛІТИ.

Направити ДЕЗОРІЄНТОВАНУ частину ЕЛІТИ на нищення її ДЕЗОРГАНІЗОВАНОЇ частини, граючи на її природному честолюбстві і ідеалізмі. (Моя приватна думка – велика частина недобитої еліти була залучена до КГБ. Саме там, ще й дотепер, можна часто зустріти офіцерів з великої літери. Упереджуючи весь вереск по цьому пункту, просто нагадаю, що ця організація займалась не тільки викручуванням рук диссидентам, а й продуктивно боролася з соціальними лихами, наприклад наркоманією).

Результатом реалізації цього комплексу заходів є зниження фізичної частки еліти в суспільстві, витіснення її на периферію буття. Це ніколи не могло б бути можливим, якби ВОРОГ не знайшов правильного тактичного рішення – він знав, що справжню еліту не перемогти в прямому зіткненні (як фізично так і духовно). І навіть якби така перемога була б можлива, то закріпити її результати не вдасться. Справжня еліта відродиться, бо має свої світоглядні засади і суспільну структуру, закладену на ціх засадах. Розуміючи це, ВОРОГ, вирішив вдарити у саме серце – він вибрав, за основний інструмент нищення еліти нову систему цінностей, нове світобачення. Це було геніальне рішення. Протиставивши свою систему цінностей системі цінностей еліти, ВОРОГ заклав у неї «приманку» для середньої людини. Він запропонував «дружню» руку слабому і немічному (а більшість нормальних людей – це просто слабі люди), хоча зовсім не для того, щоб підняти їх вище, а для того, щоб просто похлопати їх по плечу: «Ну щож, ти не хочеш боротися за своє місце у житті? В тебе нема для цього сили чи сміливості? Не переживай, ми подаруємо тобі таку систему, де все це не буде потрібно. Ми зробимо так, що жінки, більше не будуть відвертатися від тебе, а твоїх дітей захистить хтось інший, бо відповідальність – це так важко. Більш того, ми зможемо поставити тебе на місце отих звірів – еліти». Ключем до успіху цієї системи є легкість. Боягузом бути вже не так і соромно, набагато гірше не вміти «крутитися». ВОРОГ подарував простим людям «спокій». Більш того – ця система поставила smart guy на місце еліти. Так, «еліта», про яку я писав то і є, в більшості своїй, всього-навсього smart guy. Хто він? Та просто, такий собі “не гордий пан” – результат процессів, в яких якість було принесено в жертву кількості. Це бидло може мати скільки завгодно грошей, “куражитись”, грати у владу, але ніколи не зможе стати хазяїном на цій землі. То їм не дано.

Уже було сказано про стратегію, тактику і технікy, які задіяні в системі самозахисту “еліти”, але для повної її характеристики необхідно згадати ще одну з її фундаментальних властивостей - здатність до самозбереження.

Подивіться но, як чинить творіння Боже – життя розповзлося по всій Землі, воно залізло у найменші шпаринки, воно набуло тієї багатогранності, що навідь найстрашніші катаклізми навряд чи зможуть “викурити” його з тіла планети. Навіть коли в результаті катастрофи, залишаться тільки найпростіші форми, то поява більш складного і досконалого – то тільки питання часу.

Лукавий розум ВОРОГА бачить ту досконалість задуму Божого, і за звичаєм своїм, старається повернути світло на темряву. ВОРОГ заклав великий потенціал самозбереження у свою систему.

Хто стоїть над нами? Коли доля завела мене у Київ, я побачив те ж саме, що бачив у Москві, тільки з деяким накипом провінційності. Мене це не здивувало, я вже знав, що вони такі і іншими бути не можуть. Але в Києві я зустрівся з новим типом “еліти” – різного вида борцями за національну ідею, за краще майбутнє, одним словом з тими, хто любить Україну. Коли кажу “зустрівся”, то маю на увазі не образне “зустрівся”, а саме те, що їв і пив з ними. Дехто з них, на той час, були депутатами Верховної Ради, дехто стояв на чолі досить масових громадських організацій, а дехто обіймав не маленькі посади в державі.

І все вони робили правильно, маю на увазі – казали правильні слова. Втім, коли доходило до діла, то частенько море якихось негараздів і “накладок” не давали здійснити задумане. Коли ж зійшовся з ними ближче, то побачив, що вони і зайди, проти яких вони “борються”, – то одне й те ж.

Хто стоїть над нами? Так, “еліта” в масі своїй, має інше етнічне походження. Що то не є нормально і що з цім робити треба, говорити не маю потреби – всі слова на цю тему уже давно сказані. Моє слово про інше: так, над нами стоять зайди. Дуже легко тицьнути в них пальцем і сказати, що вони і є причина всіх бід наших. А звідси і простий метод: прогнати їх - і заживемо щасливо. А я кажу – ні, не заживемо щасливо, бо корінь нашої слабості залишиться на своїм місці. І тільки питання часу, коли зайда повернеться.